Неприєднані наративи: фільми з програми SİNEMA TRANSTOPIA

У всіх кіноархівах є образи, позначені відбитками імперіалістичного насильства. Колоніальні злочини не лише потрапляють у кадр, а й у системи збору, збереження та показу, в які вбудований образ. У випущеному, запереченому, прихованому, знехтуваному, замовчуваному й вилученому завжди присутні сліди інших реальностей та історій за кадром.

Переосмислення успадкованої нами кінотрадиції — того, що вона показує, чого не показує і для кого існує — є невід’ємною частиною місії SİNEMA TRANSTOPIA: створити кінопростір, який відображає транcнаціональне суспільство, у якому ми живемо, і служить йому.

Цей процес вимагає більшого ніж просто бути свідком. Контекстуалізація й розмова мають вирішальне значення для поєднання розрізнених фрагментів і розуміння спадщини цих зображень у сьогоденні.

Для цієї події ми обрали два фільми з нашої нещодавньої програми, які показують, як така робота може виглядати на практиці. Хоча вони були представлені в різних серіях, разом ці стрічки відкривають погляд на недосконалі процеси деколонізації, викривають збоченість стратегій колонізатора, а також показують творення спільнот і критичне переосмислення, яке ми здійснюємо разом із нашими партнерами — як близькими, так і далекими. Сподіваємося, вони надихнуть вас на розмови.

Роботу Камаля Альджафарі A Fidai Film (2024) цього року представив у SİNEMA TRANSTOPIA фестиваль ALFILM — Арабський кінофестиваль у Берліні. У 1982 році ізраїльська армія вторглася до Бейрута й розграбувала архів Палестинського дослідницького центру, де зберігалися історичні фільми та зображення Палестини. Перед лицем цієї втрати Альджафарі конструює «контрархів», втручаючись у фрагменти знайдених матеріалів, навіть буквально абстрагуючи фігури з переднього плану зображення. Які істини приховані в землі, у ландшафті — навколо, позаду й поза межами постаті?

«Країна, що розвивається — Повернення» — це інтервенція Нненни Онуохи в матеріали з власного архіву SİNEMA TRANSTOPIA у рамках проєкту «Минуле — не інша країна: архіви по-іншому» (The past is not another country: doing archives differently). Уперше показаний у 1975 році документальний фільм BBC Schools «Жити у країні, що розвивається: Ґана, місто» був задуманий як навчальний матеріал для британських школярів про буденне життя двох сімей у Ґані. Невдовзі після показу в ефірі стрічку придбали, перемонтували й переклали для німецьких шкіл. Майже пів століття потому Нненна повернулася до Аккри, щоб дослідити, як змінилося місто — і життя двох сімей, показаних у фільмі. За допомогою тонкого гумору, вибудуваного через творче використання перекладу, закадрового голосу та часових зміщень, режисерка ставить під сумнів спрощене й поблажливе ставлення оригінального матеріалу і дає можливість сім’ям бути представленими на власних умовах.

* Спочатку ми планували включити до програми фільм Усмана Сембене «Табір Тіароє» (1988). Це справжній майстерклас із протидії колоніальній стратегії стирання незручних істин і виправдання звірств, скоєних проти союзників, заради збереження європейського статус-кво. Стрічка викриває примусову міграцію військовослужбовців із колонізованих територій для участі в європейських війнах — стратегію, що й сьогодні залишається актуальною. Однак через низку технічних і логістичних труднощів ми не можемо показати фільм. Скорочена версія доступна на YouTube — закликаємо всіх охочих знайти її.